Оржів
Оржів - селище міського типу, засноване на поч.. ХVІ ст.
Статус селища приняло з 1959 р.
На сьогодні в Оржеві - понад 1200 дворів, 4500 жителів.
Уперше про Оржів згадується в актовому записі 1577 року, в інвентарі "ймення Оржева". Тоді це була власність Януша Чарторийського, який платив за 8 дворів, 4 "городень". Під час Визвольної війни 1651 року "оржовские крестьяне" входили до загону Водоноса, брали участь при облозі фільварків, дворів.
Згідно з іншим народним переказом селище Оржів складалося з трьох урочищ: Оржів, Мшаків, Дубина . Друга назва селища походить від слів "Горе жити". Селище знаходилось на шляху, який був оснований для набігу татар на Волинь і Литву, тому і "Горе жити" в такій місцевості . Згодом селище назвали Горжів, потім' Оржів . Багато разів селище знищувалось татаро-монгольськими навалами. Урочище Мшаків і Дубина відокремлювалися від села невеличкою річкою Гаттю, яка впадає в річку Устю і невеликим дубовим лісом, звідси й назва Дубина. З часом збільшувалось населення села, вирубувався ліс -урочище Оржів, Дубина, Мшаків об'єдналися в єдине село. Струмок Гать і тепер протікає центром селища Оржів.
Згідно з народним переказом селище не мало вулиць, але були так звані кутки: Мишаків, Дубина, Кузня, Пиндики, Осередок. Мишаків — від імені жителя Миші, Дубина — бо там росли дуби, Кузня — бо там була кузня, Осередок знаходився по середині селища. В Оржеві був майдан, де збиралася молодь - "Пляц" - походить від російського слова плясать, тобто танцювати (нині вулиця Підгірна).
Оржів розташований на відгорах Волино-Подільської височини, межуючи з Поліссям. Селище розміщено за такими координатами 50*35' північної широти, 26*7' східної довготи. З північно-східної сторони протікає річка Устя, яка несе свої води в річку Горинь. На північному заході розміщені ліси. На південь від селища відкрита місцевість. З болотистої лісової місцевості витікає струмок Гать, який впадає в річку Устя.
З вуст народу нам відомо, що в Оржеві були колись Рискі поля та Шумлячий рів. До сьогодні є Качанова річечка, Гаманцьова криниця, назви яких походять від прізвищ жителів селища та Страшна Долина. На хуторі Ровище були такі болота як: Качине, бо там виводились дикі качки та Миронишине, бо поблизу нього жила жінка на прізвисько Мирониха і гребля, яку люди будували власноруч на "шарварку" - колективних роботах. Були в селищі і дерев'яні мости на Мишакові, Дубині та Шумлячому рові, а також -водяний млин - на роздоріжжі Мишакова та Осередка.
За даними 1889 року " с. Оржев при Устье, волости Клеванской" мало 170 дворів, 1360 мешканців, з них 55 римокатоликів. В Оржівській церкві Преображення Господнього (побудована в 1770 році) зберігалися цінні рукописи, стародруки, копії метричних книг з 1791 року.
У минулому і до 1959 року Оржів, як адміністративна одиниця вважався селом. З серпня 1959 року Оржів селище міського типу, а оржівські хутори Перекалля, Звіринець, Підлісом, Долина, Середня, Юрківщина увійшли до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Є відомості, що до Оржева входило ще два хутори - Адамків та Ровище.
Назва хутора Звіринець походить від диких звірів, які часто навідувались туди, назва Підлісом говорить сама про себе - хутір був розміщений під лісом, Долина - від місця розташування - в долині, Середня - був на середній дорозі, Юрківшина та Адамків — від імен жителів, що проживали там, Ровище - бо поблизу великого рова.. Оржів має не мало водних об'єктів, як-от: Сажалка "викопане водоймище для розведення риб, птиці" ; Ставище "ковбаня на місці ставу" ; Міжрічне озерце "зникаюче озерце при гирлі Усті" ; Коло кемпи старорічище неподалік кемпи невеликого остоівка" Озеро Любчиних "колись велике озеро на маєтності Любчина" ; Ровеччина "саджалка на перехресті кількох ровів1' ; Біла криниця " джерело з білим дном" ; Гаманове джерельце "криничка з джерельною водою на маєтності Гамана" ; Перегони "місця для перегону худоби, коней на пашу".
Відомо, що про виникнення річок існує багато легенд.. Є такі легенди і про нашу Горинь. Ось одна з них , записана в селі Великі Цепцевичі наприкінці XIX століття: "Був колись чоловік-велетень, він горав і вода йшла за його плугом, робилося це за Божою волею. А птах-ворон летів попереду чоловіка і кричав йому, куди горати". Отож, назва річки , можливо, пішла від слова "горати".
У селі Волиця назву річки Горинь пов'язують зі словом "гора". Про її походження є кілька гіпотез. Одні пов'язували її з готським "гарунйо" (повінь), інші •- з південнослов'янським "герін" (джерело). Найімовірніше вона могла розвинутися від староруського слова "горина" (гірська країна, гориста місцевість). Адже у далекому минулому річка так і називалася -Горина. В Галицько-Волинському літописі під 1150 роком зазначено, що Ізяслав Мстиславич "... перейшов Горину і став тут табором ". Можливо, назвою річки послужив нині уже втрачений прикметник "горень" (гірський).
Ці гіпотези підтверджуються тим, що верхньогоринський природний район має напівгірський характер. Тут, очевидно, і виникла перша назва річки, поступово поширившись до гирла. Нинішня назва річки Горинь у письмових джерелах вперше з'являється 1450 року. В одній з українських грамот XV століття є такий запис: "... урочища синові моєму Василю отказую в повіті Луцькім над Горинь-рікою...". Відтоді ця назва часто зустрічається в різних історичних документах.
Є відомості, що в 1629 році виникло село Оржів, яке входило до Клеванської волості Луцького повіту Волинського воєводства. Після возз'єднання Західної Волині з Росією Оржів увійшов до складу Рівненського повіту Волинської губернії. Напередодні скасування кріпосного права Оржів у складі маєтку, розташованого в Клеванській волості Рівненського повіту, перейшов у володіння князя О.Чарторийського. У 1940 році село увійшло до складу Клеванського району Рівненської області. 1959 року Оржів віднесено до категорії селища міського типу. Нині Оржів входить до складу Рівненської області Рівненського району.
У минулому жителі Оржева займалися хліборобством, рибальством, полюванням, скотарством, а згодом деревообробною промисловістю. Завдяки наявності великих лісосировинних ресурсів та вільних робочих рук в Оржеві виникає промислова переробка деревини. Не маючи змоги проіснувати на своїх невеликих клаптиках землі селяни наймалися на деревообробне підприємство — "Товариство технічної розробки лісових виробів", яке було засноване в Оржеві на початку 90 -х років XIX століття.
Під час революції 1905- 1907 років відбувалися великі страйки робітників Оржівського деревообробного комбінату, внаслідок яких робітники домоглися покращення умов праці і підвищення заробітної плати.
Історія розвитку Оржева була насичена багатьма подіями. В серпні 1919 року Оржів окупували польські інтервенти, яких у липні 1920 року вигнали частини Першої кінної армії. Радянська влада проіснувала в селищі до другої половини вересня.
Коли Оржів був загарбаний буржуазно-поміщицькою Польщею, він став селом Ровенського повіту Волинського воєводства.
Під час польської окупації українське населення Оржева зазнавало не тільки соціального й політичного гніту, але обмежувались його націонольні права. Зокрема, було скасоване навчання українською мовою, у початковій школі навчали тільки польською мовою. Через матеріальні нестатки школу відвідувало лише незначна кількість дітей, Визволення від двадцятилітнього соціально-політичного й національного гноблення прийшло у 1939 році, Червона Армія 18 вересня поклала край окупації Оржева буржуазно-поміщицькою Польщею.
В населеному пункті були створені перші органи Радянської влади. Орловський ДОК було передано в руки держави і він набув всесоюзного значення. В зв язку з проведенням в життя ленінського декрету про землю в сусідніх з Оржевом селах було конфіскованого поміщицькі та осадницькі землі і маєтки. Бідніше населення Оржева було наділене хлібом та худобою взятих у осадників. Також було конфісковано землі Оржівської церкви в кількості 40 га. орної землі і 9 га. сіножаті і розділені між селянами.
Селян примушували віддавати значну частину продуктів свого господарства на користь окупаційних властей, за невиконання грабіжницьких поставок сплачували невеликий штраф.
Оржівський ліс став надійним сховищем для партизанів і підпільщиків. Тут у 1943 році був створений партизанський "Маяк" пункт зв'язку загону ДЛ.Мсдвєдєва з підпільним центром у Ровно, На "маяку" постійно перебувала група партизанів, які зустрічали зв'язкових підпільників, приймали від них розвідувальні дані, щоб передавати останні в загін. На випадок порушень канатів зв'язку в Оржівському лісі був створений тайник - своєрідна поштова скринька, яка використовувалась для обміну інформацією між загонами І Ровенським підпільним центром. Саме з Оржевського "маяка" партизанські провідники М.Трихлєбова в листопаді 1943 року переправили в табір загону Д.ІМедвєдева ровенських та здолбунівських підпільників, яким загрожувала смерть. З партизанської застави в Оржівському лісі виходили на виконання бойових завдань підривники, щоб пускати під укіс вороно ешелони, підривати мости, порушувати лінії зв'язку тощо. На "маяку" в листопаді 1943 року зустрівся керівник підпільної організації в м. Ровно Т.Ф.Новак з партизанами загону "Переможці".
В Оржеві підпільники розповсюджували антифашистські листівки. Намагаючись придушити партизанський рух, фашисти жорстоко розправлялись з населенням. Кати розстріляли 48 жителів села. По-варварському замордували гітлерівці директора школи ГІН, Столярчука,
31 січня 1944 року Оржів було визволено від фашистської окупації частинами 1214 гвардійської стрілецької девізи. Жителі села взяли участь у розгромі гітлерівської Німечини, 45 односельців за доблесть, виявлену у боях проти фашизму, нагороджені орденами й медалями СРСР.
Не подалік селища, в лісі, заборонені останки тіла Дмитра Кличківського ( він же "Клим Савур" ), командира військ УПА-Північ. Багато односельчан знали його особисто. І кожного року священник Оржівської Православної церкви проводить відправу на його могилі. Жителі селища пам'ятають відважного командира і віддають йому свою шану. Після вітчизняної війни жителі селища Оржів почали боротьбу за подальший розвиток народного господарства.
Відомості про освіту, науку, культуру та охорону здоров'я.
До 1917 року переважна кількість жителів селища Оржів була малописьменною і неписьменною, лише незначна частина дітей навчалася в 2-класній церковноприходській школі. Дітям селян і робітників шлях до гімназії був закритий.
З вищою освітою в селі працювало лише 3 чоловіки: директор та інженер деревообробного комбінату, а також піп; з середньою освітою — 5 чоловік: головний механік, касир, бухгалтер, майстер, які працювали на заводі та вчитель місцевої школи.
1922 року за панської Польщі в селі була створена початкова школа з польською мовою навчання. Пізніше, з ініціативи вчителя Столярчука Пилипа Нектаровича, на кошти селян при незначній допомозі держави була побудована нова школа на три класні кімнати. Ця школа в 1937-1938 роках переросла в прогресивку. Окремо була заснована 4-класна школа для польського населення.
З метою ліквідації неписьменності та створення сприятливих умов для навчання в селі у 1940-1941 навчальному році відкрили неповну середню школу з рідною мовою викладання. За парти сіли й дорослі. Школа розміщувалась в 3-х корпусах. Було окреме приміщення для фізкабінету і бібліотеки, а також майстерні по дереву та металу. Тут навчалися учні з села Оржів, Оржівських хуторів: х. Адамків, х. Воля та сусідніх сіл Грабів, Суськ.
Для робітників ДОКу у 1959 році було побудовано дитсад-яслі на 25 місць. При ДОКу було побудовано стадіон, спортивне поле, на якому було розміщене футбольне і валейбольне поле. Організовано добровільну футбольну команду, яка часто виїжджала в інші села та організації на змагання, а також приймала інші футбольні команди на своєму полі.
До 1917 року в селі був лише фельдшерсько-перев'язочний пункт, де працював 1 фельдшер. Згодом в Оржеві побудовано дільничу лікарню та пологовий будинок, амбулаторію, фельдшерсько-акушерський пункт, зубопротезну лабораторію, аптеку.
Царський уряд не дбав і про дозвілля селян. Єдиним місцем, де вони могли зібратися був шинок. Згодом в селі було побудовано клуб на 500 місць, в якому була стаціонарна кіноустановка. Кінофільми для населення демонструвалися 5 разів на тиждень. Часто в селищному клубі виступали з п'єсами артисти Рівненського драмтеатру, обласної філармонії та інші, що приїжджали на гастролі в Рівненську область .
При клубі була бібліотека з кількістю 7325 книг та діяли такі гуртки: музичний, драматичний, співочий, танцювальний. Ці гуртки постійно приймали участь на районному огляді художньої самодіяльності.
Зі слів корінної жительки селища Оржів Слісарук Юлії Олексіївни [7] відомо, що на хуторі Адамків жив Робітницький Микита Андронович родом із Новоставу, який був дуже працьовитий: обробляв землю, тримав чимало худоби, виростив великий сад, завів пасіку, знав нотну грамоту, співав у церковному хорі, любив українські народні пісні та художню самодіяльність. Він відпустив свій мурований магазин для самодіяльних митців. У юм магазині громада Адамкова влаштовувала постійну сцену та місця для сидіння, яких вистачало для декількох сотень людей. Тут ціла родина Робітницьких влаштовувала вистави, концерти, вечори. Люди називали це приміщення "українською церквою" або просто - "Магазин". Сходилися завжди масово - не тільки сидячі місця були зайняті, а й стояли в проходах та попід стінами. Тут завжди проводилась якась робота: проходили репетиції драматичного гуртка, розучування хором нових пісень, заняття танцювального гуртка та струнного оркестру. Молоді займалися своїми справами , а старші приходили посидіти, додивитися, послухати та тихо погомоніти між собою, обмінятися новинами.
Найбільш значну бібліотеку в селищі Оржів мав Пастушок М.М., яка складалася з 270 томів художньої, методичної, наукової та політичної літератури. При дитсадку на добровільних засадах було створено школу матері, де з лекціями виступали вчителі, вихователі дитсадка, медпрацівники.
В 1984 році в Оржеві побудовано нову школу з трьома ступенями навчання,нині «школа-колегіум».Є будинок культури та дитяча музична школа. Зараз на території селища розташована амбулаторія, аптека, одинадцять закладів торгівлі, два молитовних будинки, дві церкви, одна з яких була заснована в 1771 році і цвинтар, якому понад 200 років. Є сільська та шкільна бібліотеки, дві перукарні, кравецька майстерня, кафе. На території селища працює деревообробний комбінат «ОДЕК» Україна та ТзОВ «Олісма»,підприємці. Розвиток виробництва, культури й підвищення добробуту населення відкривають нові сторінки в історії Оржева.